Hot on line :: Статті


Завуальована Урядом реформ пільг відкладається?

Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики і праці ухвалив рішення про відхилення урядового законопроекту «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду» (реєстр. № 7562 від 14.01.2011 року), в якому фактично йшлося про скасування багатьох пільг для багатьох категорій громадян.

Більше того, слід звернути увагу на позицію Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, яке у своєму висновку до цього проекту Закону України не побоялося розкритикувати законопроект, який уряд розробив на виконання рішення Європейського суду з прав людини в справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», відповідно до якого Україна повинна забезпечити адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду.

Зокрема, на думку експертів Головного науково-експертного управління Верховної Ради України викликають критичне ставлення приписи, вміщені до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту. Насамперед, це стосується запропонованих проектом змін до Законів України «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про пожежну безпеку», «Про захист рослин», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про соціальний захист дітей війни», «Про трубопровідний транспорт», Основ законодавства України про культуру, Гірничого закону України, які не мають безпосереднього відношення до предмету проекту (щодо зміни порядку надання пільг). Їх включення до проекту суперечить частині 8 ст. 90 Регламенту Верховної Ради України, згідно з якою в розділ «Перехідні положення» проекту включаються зміни до інших законів, необхідні для реалізації положень поданого законопроекту. У зв‘язку з цим Головне науково-експертне управління Верховної Ради України пропонує виключити з проекту внесення змін до вказаних законів.

Крім цього, слід звернути увагу на те, що зазначені у Перехідних положеннях пропозиції передбачають скасування конкретизованих обсягів соціальних гарантій (знижки за житло і комунальні послуги, розміри грошової винагороди, надбавки до пенсій тощо) працівникам міліції, прокуратури, державної пожежної охорони, медичним працівникам та працівникам культури, гірникам, постраждалим від Чорнобильської аварії громадянам, ветеранам війни та праці, дітям війни, жертвам нацистських переслідувань та ін., які закріплені спеціальними Законами.

Запропонований замість цього порядок надання і визначення розмірів вказаних пільг за рішенням Кабінету Міністрів України, на думку експертів управління, є порушенням принципів верховенства права - принципу пропорційності, забезпечення правових очікувань, правової певності, а також права захисту.

На цих засадах стверджуються ознаки функціонування правової держави, верховенства права, надійності, передбачуваності, недискримінації, доцільності (обґрунтованості), процедурної справедливості, своєчасності та професіоналізму. Прийняття підзаконних рішень у наш час не забезпечене достатньо відкритою процедурою і доступністю для широкого загалу громадян, яких вони стосуються. Варто погодитися з такою слушною думкою, оскільки проекти законів, хід їх розгляду та прийняття, є відкритими для громадськості, яка може як слідкувати за цим (хоча інколи без можливості впливу на кінцеву редакцію закону), так і вносити свої пропозиції. Запропонований порядок також суперечить визначеній у Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» вимозі щодо встановлення законами основних державних соціальних гарантій, до яких належать також розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат (стаття 17 Закону).

У цьому зв’язку важливо також зазначити, що при ініціюванні перегляду умов здійснення соціального захисту в Україні слід виходити із конституційних положень щодо невідчужуваності і непорушності прав людини (ст. 21) та недопустимості звуження їх змісту і обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ст. 22).

Крім того, рівень юридичної сили актів органів виконавчої влади значною мірою поступається нормам Законів, оскільки Конституцією України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Переведення визначення умов соціального забезпечення на рівень органів, які повинні забезпечувати виконання законодавчих рішень, призведе до порушення стабільної і передбачуваної системи прав громадян та знизить гарантії їх реалізації. Слід погодитися з такою позицією, оскільки виконавча влада згідно цього проекту закону отримує право і встановлювати пільги, і їх виконувати.

З огляду на зміст запропонованих положень експерти управління звертають увагу на неодноразові заперечення Конституційним Судом України ініціатив щодо скасування, призупинення чи інший перегляд наданих законами прав громадян у соціальній сфері. Зокрема, Суд зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. (пункт 3.2 Рішення у справі про соціальні гарантії громадян 9 липня 2007 року N 6-рп/2007).

Варто підкреслити, що передбачаючи можливість «ревізії» прав осіб, зокрема, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, законодавець чітко визначив процедуру зміни пільг та компенсацій, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Статтею 71 зазначеного закону визначено, що дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Відповідно до пунктів 1 та 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: «права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, …». Крім того, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17 Конституції України).

Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 ст. 116 Основного Закону України). Зазначене свідчить, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів соціальних пільг та стандартів. Натомість законопроект «легалізує» втручання Кабінету Міністрів України у сферу виключної компетенції законодавця всупереч положенням ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, п. 3 ч. 1 ст. 85, п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України.

Отже, якщо порядок надання соціальних гарантій та пільг є сферою компетенції Кабінету Міністрів України, яку він реалізує через підзаконне регулювання, то права на соціальні пільги та розмір таких пільг повинні визначатися виключно законом.

Загалом вищезазначена позиція Головного науково-експертного управління Верховної Ради України заслуговує підтримки громадськості, оскільки «кіт в мішку», якого запропонував уряд у своєму законопроекті (оскільки ніхто не може передбачити ні можливих дій уряду, пов’язаних з реалізацією цього закону, звичайно, у разі його прийняття, ні масштабів такої діяльності уряду, ні наслідків від цього для громадян), може призвести до невідомо яких саме наслідків щодо соціальних прав громадян.

Систему пільг реформувати потрібно, але використовуючи розумні та виважені підходи та керуючись принципом соціальної справедливості, і при цьому слід зважати, що такі рішення завжди будуть політично неприйнятні, проте реформи у соціальній сфері завжди характеризувалися саме таким чином. Висновок: треба реформувати, але не в такий спосіб, як пропонує уряд.

 

Ознайомитися з Висновком.

 

Леонід Тарасенко,

Центр громадської адвокатури


  Версія для друку

  Лінк на e-mail