Hot on line :: Статті


ЛЕОНІД ТАРАСЕНКО, ТЕТЯНА ЯЦКІВ:Чим таким небезпечним займається громадський сектор України, що йому держава запроваджує «подвійну реєстрацію», довші терміни процедури, ніж підприємницьким структурам?

Леонід Тарасенко, адвокат, викладач Львівського національного університету імені Івана Франка

Тетяна Яцків, керівник проекту „Громадський моніторинг та консультування з питань державної реєстрації та відносин громадських організацій, релігійних організацій, профспілок, благодійних організацій з контролюючими органами влади як передумова реалізації та захисту права громадян на об’єднання”.

 Незважаючи на те, що з 1 липня 2004 року діє Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який встановлює єдину і спрощену реєстраційну систему для усіх юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, об’єднання громадян проходять усі бюрократичні лабіринти реєстрації, навіть удвічі більше.
До набуття чинності цим Законом реєстрація громадських та благодійних організацій, профспілок та релігійних організацій здійснювалася органами юстиції чи виконавчими комітетами місцевих рад, після якої вони набували статус юридичної особи.
 
Частина 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачає, що об'єднання громадян, благодійні організації, політичні партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, для громадських організацій, благодійних організацій, релігійних організацій та профспілок запроваджено процедуру «подвійної реєстрації». У Положенні про легалізацію об’єднань громадян та Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» здійснено спробу термінологічно розмежувати ці два етапи як «легалізація об’єднань громадян» та «реєстрація об’єднань громадян».
 
Легалізація передбачає два способи: шляхом реєстрації та повідомлення про заснування, яке не дає підстави для подальшого набуття статусу юридичної особи. Легалізація шляхом реєстрації є також законною підставою для діяльності об’єднань громадян, проте після неї організація може набути статус юридичної особи. Однак лише реєстрація за нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» надає можливість об’єднанню громадян набути статус юридичної особи.
 
Якщо говорити про реєстрацію об’єднань громадян управлінням юстиції, уникнути подвійної реєстрації організації навіть технічно було неможливо. Відповідно до статті 14 Закону України «Про об’єднання громадян» Міністерством юстиції України та його територіальними органами легалізуються політичні партії та міжнародні об’єднання, їх місцеві осередки та об’єднання громадян із обласним статусом. Лише організації, що поширюють свою діяльність на територію міста, селища чи села, легалізуються виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Останні реєструються у державного реєстратора, і лише в одній установі проходять «подвійну реєстрацію». Деякі управління державної реєстрації виконавчих комітетів міських рад спростили процедуру реєстрації місцевих громадських організацій, і здійснюють одразу реєстрацію організації як об’єднання громадян і юридичної особи у триденний термін. Проте надалі у більшості існує подвійна процедура: спочатку відповідно до Положення про легалізацію об’єднань громадян реєстратор легалізує організацію як об’єднання громадян, вони отримують одне свідоцтво у триденний термін, у такий же термін вона реєструється як юридична особа.
 
Менше «пощастило» громадянам, які мають намір зареєструвати благодійну організацію. Відповідно до Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» та Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій усі всеукраїнські та міжнародні благодійні організації реєструються Міністерством юстиції, а місцеві – відповідними органами Мін’юсту на місцях. 
 
У такій же ситуації опиняються релігійні організації. Відповідно до статті 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи засновники подають статут та заяву на реєстрацію до обласних державних адміністрацій. Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства , місії та духовні навчальні заклади реєструються державним органом України у справах релігії – Державним департаментом у справах релігії. Проте знову ж таки, керуючись нормами Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», статус юридичної особи релігійні організації набувають не після реєстрації органами у справах релігії, а після реєстрації державними реєстраторами.
 
Запровадження подвійної процедури реєстрації об’єднань громадян має також наслідком збільшення строку проведення реєстрації. Наприклад, якщо благодійна організація відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» реєструється у двомісячний термін органами юстиції, до цього терміну також слід додати реєстрацію як юридичної особи. Натомість приватне підприємство чи товариство із обмеженою відповідальністю відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» реєструється і набуває повноцінного статусу юридичної особи максимум у триденний термін. Логічним є запитання: чи становить діяльність благодійної організації в Україні таку небезпеку, що їх слід реєструвати протягом такого довгого строку та двічі?
 
Також тут постає питання про фінансовий аспект реєстрації. Законодавство про легалізацію об’єднань громадян передбачає оплату за проведення легалізації. Водночас законодавство про реєстрацію також передбачає справляння плати за реєстрацію юридичної особи – у розмірі 170 гривень. Деякі об’єднання громадян, наприклад, дитячі, молодіжні організації звільнені від оплати за реєстрацію, проте впровадження окремої реєстрації створює загрозу для надання форм підтримки та пільг окремим видам об’єднань громадян.
 
16 березня 2006 року набули чинності зміни до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», які поклали обов’язок видання свідоцтв про реєстрацію юридичних осіб через взаємодію із державним реєстратором на органи юстиції.
 
Проблему подвійної реєстрації об’єднань громадян намагається вирішити Міністерство юстиції та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Цими органами влади прийнято 27 лютого 2007 року спільний Наказ №23/74/5 «Про затвердження Регламенту передачі Міністерством юстиції та його територіальними органами державним реєстратором даних про юридичних осіб». Регламент установлює механізм, форми і строки передачі Мін'юстом   (територіальним   органом)   даних про зареєстровані Мін'юстом (територіальним органом) юридичні особи.
 
Відповідно до Наказу організації, які зареєстровані до 16 березня 2007 року, самостійно подають реєстраційну картку №6 та пред’являють свідоцтво про реєстрацію органами юстиції державному реєстратору на реєстрацію юридичної особи. Натомість організації, які реєструються сьогодні, подають документи лише до органів юстиції, і там же отримують свідоцтво про реєстрацію юридичної особи.
 
Відповідно до п.3.2. Наказу управління юстиції вимагає подання реєстраційної картки у день прийняття рішення про легалізацію управлінням юстиції чи на наступний день. Органи юстиції отримують свідоцтво від реєстратора і видають його заявнику. Проте за письмовою вимогою заявника (п.3.6) воно може бути видане на руки реєстратором заявнику безпосередньо, що дозволяє зменшити строки реєстрації.
 
Наказ передбачає, що «державний реєстратор, Мін’юст (територіальний орган) організовують передачу даних та свідоцтв таким чином, щоб забезпечити реєстрацію юридичної особи у можливий найкоротший термін». Проте, незважаючи на таке формулювання та визначення строків не більше одного робочого дня для здійснення кожної операції із виданням свідоцтва, це не завжди виходить втілити у практику.
 
Прийняття єдиних вимог про включення усіх суб’єктів господарювання виправдовується тим, що усі підприємства, установи та організації мають бути внесені до єдиного державного реєстру, а також поступово процедура одночасної реєстрації і передачі даних про реєстрацію в усіх установах, у тому числі державній податковій адміністрації, Пенсійному фонді, інших соціальних фондах, має забезпечуватися за принципом «єдиного вікна».
 
Проте впровадження цього принципу затягується уже на три роки. Незважаючи на те, що законодавча база уже передбачає обов’язок та механізм передання відомостей про реєстрацію між установами, він на практиці не працює. У більшість установ, серед яких управління статистики, соціальні фонди та Пенсійний фонд, доводиться самостійно подавати весь комплект документів. Серед реєструючи органів періодично виникають проблеми у впровадження принципу «єдиного вікна» навіть через банальні технічні непорозуміння, наприклад, через те, що органам статистики чи Пенсійного фонду «тісно» у стінах управління реєстрації. Також існує практика справляння «оплати» за надання довідки і взяття на облік у швидші терміни, існують спеціальні фірми, які «пришвидшують» повну реєстрацію та одержання дозволів на виготовлення печаток. Адвокатські та юридичні фірми оцінюють гонорар за реєстрацію об’єднання в чотири-п’ять разів вище, ніж реєстрацію комерційних структур.


  Версія для друку

  Лінк на e-mail