Замість символічних пільг для людей з особливими потребами – умови для рівних можливостей: досвід Вашингтону
П’ятдесят громадських та політичних діячів взяли участь в серпні цього року у програмі обміну досвідом у Сполучених Штатах Америки. До участі було відібрано за конкурсом представників відомих громадських організацій, депутатів обласних, міських та сільських рад, міських та сільських голів. Організували поїздку та обмін програма «Відкритий світ».
Українці два дні провели у Вашингтоні, відвідавши державні установи США та пам’ятки міста. Наступні вісім днів делегати брали участь в обміні досвідом та вивченні окремих тематик у різних штатах Америки, зокрема «Жінки у громадському та політичному житті», «Місцеве самоврядування», «Енергозберігаючі технології» та інші.
Одинадцять жінок-делегаток, у тому числі автор статті, брали участь у програмі «Жінки у громадському та політичному житті», а тому у місті Вашингтон провели усі десять днів обміну. Приймала делегаток громадська організація «Вайтел Войсес», координував і організовував обміни Центр лідерства «Відкритий світ» за підтримки Конгресу США.
Програма була дуже насиченою, делегатки відвідували установи органів влади міста та урядові структури, громадські організації, громадські місця, ознайомлювались із пам’ятками історії та культури.
Впадає в око те, що громадські місця, структури транспортного сполучення також мають спеціальні пристосування. Двері, які не відчиняються автоматично, мають кнопку, на яку натиснувши, вони відчиняються. Усі обладнання та особливості будівель для людей з особливими потребами позначені спеціальними знаками: на них зображено людину на візку – білим кольором на синьому фоні.
Існують спеціальні паркінги для людей з особливими потребами, на які американці не дозволяють собі паркуватись і їх займати. Характерно, що у багатьох місцях, де заборонено загалом автотранспорту паркуватись, винятки зроблено для візочників, про що повідомляють спеціальні знаки.
У всіх громадських організаціях у місті Вашингтоні, які ми відвідували, були пандуси, працюючі ліфти та туалети для візочників. Наприклад, громадська організація «Вайтел Войсес» є звичайно громадською організацією, яка об’єднує жінок і працює із цією цільовою аудиторією. Вона займає приміщення на восьмому поверсі багатоповерхової офісної будівлі, проте у цій будівлі візочник без перешкод може відвідати будь-яку організацію у цій будівлі. Характерно, що організація, яка займає декілька кімнат у цій офісній будівлі, має туалет, який спеціально обладнаний для візочників.
Міська рада та інші органи влади у місті Вашингтоні, у тому числі урядові структури, які розміщені у столиці країни, також мають усі можливості для того, щоб люди з особливими потребами приходили і спілкувались із своїми представниками та урядовцями. Перед міською радою заборонене паркування транспорту, проте знак для візочників дозволяє таке паркування саме для цієї категорії осіб.
Музеї та інші визначні пам’ятки обладнані усіма умовами для самостійного відвідування людей із особливими потребами. Так, наприклад, у музеї Кеннеді, у якому ми дивились музичну виставу, широко заохочується відвідування інвалідами вистав та музею. Про це є спеціальне повідомлення у програмах музею та вистав, навіть контактний телефон, за яким люди з особливими потребами можуть звернутись, щоб їм надали детальнішу інформацію та сприяли у відвідуванні музею. Характерно, що у пройомі між рядами, де стоять стільці перед сценою, зарезервовані місця для візків. Є людина, яка стежить за тим, щоб їх не зайняли, проте ми не спостерігали, щоб хтось на ці місця, окрім візочників, мав намір сісти і зайняти їх.
У Художній галереї ми спостерігали як декілька візочників самостійно, без жодного супроводу родичів чи знайомих, відвідували музей, безперешкодно на пандусах піднімались, користувались ліфтами, вільно пересувались на візках по музею і насолоджувались оглядом пам’яток культури і мистецтва. Пандуси у приміщеннях є зручними для підняття і спуску на візках.
Мешканці США не відчуватимуть, що вони є інвалідами, а називають себе «люди із особливими потребами», отож хоч із особливими потребами, проте людьми.
В Україні більшість ініціатив держави, органів влади, депутатів зводиться до надання і лобіювання надання матеріальних пільг, символічних доплат до пенсії людям із особливими потребами. Проте їх не можна порівняти із можливостями вийти вільно на вулицю, спілкуватись із людьми і бачити і бути у тих місцях, які відвідують інші. Після того, що ми побачили у Вашингтоні, переконались, що саме у створенні умов для рівних можливостей проявляється справжня підтримка та забезпечення гідних умов життя для громадян з боку держави.
Тетяна Яцків, заступник голови Центру громадської адвокатури, випускниця програми “Відкритий світ” (Open World, USA)