Створення умов для розвитку волонтерства: польський та інший європейський досвід

В громадському суспільстві активну роль відіграють громадські організації, які беруть участь у розвитку практично усіх галузей, формують і відображають громадську думку, здійснюють вплив на діяльність державних органів влади, пов’язану з захистом прав та свобод громадян, вирішують багато соціальних проблем та надають соціальні послуги. Основним елементом у їх діяльності є активність членів та волонтерів організації. Це впливає на позиціонування організації у суспільстві і досягнення поставлених завдань. Людський фактор є чи не найважливішим, так як людина, яка працює у громадській організації, досить значну частину своєї роботи виконує на громадських засадах, служачи різним чином іншим людям та діючи на користь громади. Сам об’єм волонтерської роботи оцінити досить важко, але її роль не можна недооцінювати.

Діяльність громадських організацій, яка виконується виключно або в основному волонтерами, у країнах Європейського союзу має значну підтримку з боку державних органів, підприємців як на загальнодержавному, так і локальному рівні. У такій діяльності для людини потрібна відповідна мотивація і визнання її дій на користь інших людей. Важливо відзначити, що громадяни беруть участь у житті суспільства не лише через політичну діяльність, а розв’язуючи конкретні суспільні проблеми шляхом волонтерської участі. Волонтерська діяльність має великий вплив на формування особистості, певних активних рис характеру та навичок необхідних на ринку праці.

Новим етапом у діяльності громадських організацій став 2001 рік, який оголошено ООН Міжнародним роком волонтера, а щороку 5 грудня – Днем волонтера. Парламентом Європейського Союзу визнано 2011 рік Європейським роком Волонтерства.

Досить важко дати якесь загальновизнане визначення волонтерської діяльності, але вона має певні характерні риси: волонтерами люди стають з власної волі та ініціативи; волонтер працює на громадських засадах; волонтаріат передбачає діяльність на користь інших людей чи суспільних груп.

В резолюції Європейського Парламенту про роль волонтерства в економічній та соціальній взаємодії від 22 квітня 2008 року вказується, що волонтерство є основним рушієм виховання у громадянському суспільстві та зміцнення солідарності – основних принципів ЄС – як невід’ємний компонент підтримки програм розвитку суспільства, зокрема у країнах-членах, які перейшли від посткомуністичного трансформаційного періоду.

В результатах моніторингів залучення волонтерів до громадських заходів в Європейському Союзі вказується, що в таких заходах залучено більш як 100 мільйонів громадян, їхній внесок у ВВП країн становить 5 %. Волонтери приділяють більш як четверту частину свого часу волонтерській діяльності.

Загальною тенденцією у країнах Європейського Союзу стала підтримка на законодавчому рівні та локальному розвитку волонтерства, створення сприятливих умов для залучення волонтерів до заходів, які проводять громадські організації.

У резолюції Європейського парламенту, зокрема висловлено країнам-членам наступні рекомендації, які повинні бути виконані для кращого сприяння волонтерству:

§ заохочувати регіональні та локальні органи влади визнавати цінність волонтерства у сприянні cоціальної та економічної взаємодії; заохочувати їх до роботи у партнерстві із волонтерськими організаціями та здійснювати консультування із громадським сектором у розвитку планів та стратегій визнання, цінування, підтримки, сприяння та заохочення волонтерства; також існує потреба, щоб країни-члени здійснювали стабільну та інституційну співпрацю участі НГО у публічних обговореннях;

§ робити чітке відмежування між волонтерськими організаціями та НГО, діяльність яких не здійснюється на тих же добровільних засадах, вітати різноманітні європейські інвестиції у зміст, рівні та міжнародні механізми соціальної участі, включаючи добровільну участь та її фінансування;

§ робити практичні зусилля щодо допомоги волонтерським організаціям у пошуку та наданні достатнього та стабільного фінансування адміністративних витрат та проектів, без надмірного заповнень документів, бюрократії під час здійснення контролю за витрачанням коштів;

§ спонукати регіональні та місцеві органи влади підтримувати впровадження добровільних послуг у громаді для забезпечення швидкої реакції у разі природного лиха та нещасних випадків;

§ підтримувати точку зору, що волонтерство та волонтерська діяльність не повинна замінювати оплачувану роботу;

§ працювати над запровадженням системи фінансування з громадських фондів, так як волонтерська діяльність визнається внеском у співфінансування проектів та волонтерська робота має вартість, вітає зусилля запровадження більш гнучкого механізму до сприйняття волонтерської діяльності як внеску громади у фінансування спільних проектів.;

§ сприяти можливостям старших волонтерів та розвитку програми діяльності осіб старшого віку для збільшення кількості добре досвідчених громадян старшого віку, які бажають бути волонтерами, що є паралельним до програми «Молодь в дії», а також сприяти спеціальним програмам загального волонтерства;

§ сприяти та створювати умови для волонтерства у всіх країнах, існуючі та потенційні форми, зокрема такі як сімейне волонтерство у маргіналізованих групах чи групах традиційного волонтерства, наголошує на великій важливості організації волонтерської роботи і забезпечення її сумісності із сімейним та професійним життям;

§ заохочувати компанії та інших учасників приватного сектору, надавати як частину їхньої корпоративної соціальної стратегії фінансову підтримку ініціативам сприяння та збільшення волонтерства, спонукає країни-члени у контексті корпоративного волонтерства забезпечувати стимули для приватного сектору для фінансування та підтримки волонтерської діяльності, так як допомога у забезпеченні передання корпоративних навичок та знань від приватного сектору до громадського сектору є покращенням якості життя на локальному рівні і заохочення самодопомоги у вирішенні місцевих проблем;

§ підвищувати визнання волонтерства як відповідної діяльності, через яку набувається компетенція та навички, так як волонтерство не розглядається як альтернатива формальної освіти, але є її доповненням, закликає застосовувати національні та локальні засоби для збільшення мобільності волонтерів;

§ потрібно створити Європейську базу, що забезпечуватиме основні дані про волонтерські організації, у тому числі про кращі практики, що дуже надає допомогу для покращення волонтерської системи;

§ забезпечити органам влади, щоб волонтери мали адекватне страхове забезпечення від нещасних випадків та особистої відповідальності щодо своєї волонтерської діяльності;

§ сприяти волонтерству через освіту на всіх рівнях, створювати можливості для волонтерської діяльності на ранній стадії у освітній системі, що розглядається як звичайний внесок у життя громади та продовження сприяння цій діяльності студентів, створювати умови для «навчання надання послуг», де студентська робота з волонтерськими чи громадськими групами у партнерстві є частиною їхнього диплому та курсів, заохочувати зв’язок між волонтерським сектором та освітнім сектором на всіх рівнях та визнавати освіту волонтерства як частину освіти;

§ переглянути Комісії до 2010 р. положення про VAT (оподаткування – прим.пер.), що стосується винятків публічних органів, розглянути разом із країнами учасниками винятки із VAT для волонтерських організацій, які зареєстровані у країнах-членах, щодо закупівлі товарів з метою виконання своїх завдань, а також врахувати аргументи для винятків із VAT щодо сплати з товарів та послуг, які надаються волонтерським організаціям;

§ встановлювати органам влади стабільні волонтерські інфраструктури, які пов’язані із питаннями фінансування волонтерських організацій;

§ заохочує країни-члени та регіональні, місцеві органи влади вивчати досвід інших та обмінюватися практиками;

§ сприяти прикордонним волонтерським проектам;

§ забезпечувати громадян відповідною інформацією про можливості волонтерства, тренінги, спеціально наголошуючи на потребах вразливих та маргіналізованих груп у суспільстві та недоступних регіонах.

Також парламент доручив Комісії реагувати на ситуацію щодо підтримки волонтерства у всіх сферах політики та законодавства у країнах-членах Союзу, а також розслідувати відкладення прийняття Європейського Статуту волонтерства, що визначає роль волонтерських організацій та їхні права та обов’язки, рекомендує щорічний огляди доступності волонтерської роботи у країнах-членах та окремих секторах та організаціях. Комісії доручено впроваджувати схему підтримки для співпраці та мереж між волонтерськими організаціями та зміцнювати міжнародні волонтерські обміни, закликає до встановлення програм консультування стимулювання волонтерської діяльності у країнах-членах, де волонтерська діяльність асоціюється із діяльністю обов’язкового характеру.

Щодо країн, які не є членами Європейського Союзу, парламентом доручено переглянути політику віз у визначених ЄС волонтерських програмах з погляду впровадження більш ліберального режиму віз, зокрема щодо волонтерів із країн, які є сусідами Європейського Союзу.

Також розглянемо політику сприяння та її законодавче оформлення у одній із країн-членів Європейського Союзу, яка як і Україна, перебувала під впливом радянської системи, Польщі.

Формування громадського суспільства в Польщі мало різні етапи свого розвитку: за часів комуністичної влади громадські організації, як і організації в нашій державі, перебували під жорстким контролем державної влади, що знеохотило громадськість до ініціатив «знизу» і, найкращим прикладом цього була обов’язкова громадська робота. Значні зміни відбулися після 1989 року, які відбулися внаслідок нагромадженого досвіду діяльності політичної опозиції та особливо сильного суспільного руху Солідарності. Початок 1990 років став етапом створення вже нових медіа, організацій громадської користі та характеризується змінами підходів до вирішення існуючих в державі проблем.

Вагомим кроком у створенні умов для розвитку волонтерства у Польщі стало прийняття 24 квітня 2003 року Закону «Про діяльність суспільної користі і волонтаріат». Стаття 2 п.3 Закону Польщі «Про діяльність суспільної користі і волонтаріат» визначає волонтера як особа, яка добровільно і без оплати надає послуги на засадах, визначених у законі.

Частина ІІІ цього Закону під назвою «Волонтаріат» визначає основні положення про залучення волонтерів та їхньої роботи.

Волонтеріатом визначаються роботи суспільної користі на користь таких суб’єктів (які у Законі визначені як користувачі):

· неурядових організацій і інших суб’єктів, що визначені у Законі, у сфері їх статутної діяльності, зокрема, у сфері діяльності суспільної користі;

· органів публічної адміністрації, за винятком економічної діяльності, яка ними здійснюється;

· організаційних підрозділів, підпорядкованих органам публічної адміністрації або тих, які підлягають їх наглядові, за винятком економічної діяльності, що проводиться цими підрозділами;

послуги на користь міжнародних організацій, за винятком випадків, коли постанови міжнародних угод не передбачають інше.

Послуги волонтерів здійснюються на основі договору із користувачем. Якщо волонтер надає послуги протягом строку, що перевищує 30 днів, така домовленість підлягає письмовому оформленню. Також волонтер може сам вимагати укладення цієї домовленості у формі угоди, а також засвідчити факт виконання робіт. В цій угоді повинні визначатись: обсяг, cпосіб і час надання послуг, на вимогу волонтера.

Важливими гарантіями для волонтера є встановлення обов’язків користувача. Відповідно до вимог Закону, користувач зобов’язаний:

інформувати волонтера про ризик для здоров’я і безпеки, пов’язаний із виконуваними послугами, а також про засади захисту від загроз;

поінформувати волонтера про належні йому права та покладені на нього обов’язки, а також забезпечити доступність цієї інформації;

забезпечити волонтерові, на підставі визначених у окремих приписах принципів, що стосуються працівників, безпечні та гігієнічні умови виконання ним послуг, у тому числі – в залежності від виду послуг і загроз, пов’язаних з їх виконанням – відповідні засоби індивідуального захисту;

відшкодовувати, на підставі визначених у окремих приписах принципів, що стосуються працівників, кошти службового проїзду та відрядні.

Якщо домовленість, укладена між користувачем, про якого йдеться у ст. 42 абз. 1 пункт 2 і 3, і волонтером стосується делегування волонтера з метою виконання ним послуг на територію іншої держави, на підставі міжнародного двостороннього договору Республіки Польща, волонтер має право на надання послуг і компенсацію видатків, загальноприйнятих у відносинах даного виду, якщо тільки положення міжнародних угод не передбачають інше.

Користувач може відшкодовувати, на підставі визначених у окремих приписах принципів, що стосуються працівників, також інші необхідні видатки, які несе волонтер, пов’язані з виконанням послуг на користь користувача. Користувач може відшкодовувати видатки на навчання волонтера у сфері виконуваних ним послуг, визначених у домовленості.

Також волонтерові можуть надавати медичні послуги на засадах (вони передбачені у приписах про надання медичної опіки, що фінансується з публічних коштів), він має право на забезпечення у разі нещасного випадку при виконанні послуг (якщо волонтер виконує послуг протягом періоду, що не перевищує 30 днів, користувач зобов’язаний забезпечити страхування від наслідків нещасних випадків).

Джерелом для покриття витрат для забезпечення волонтерської діяльності є кошти, які призначені на статутну діяльність громадських організацій. Окрім того, податковим законодавством такі виплати і відшкодування витрат волонтера звільняються від сплати податку на прибуток фізичних осіб.

Таким чином, в Польщі ще у 2003 році зроблено суттєві законодавчі «інвестиції» у сприяння розвитку волонтерства. Більше того, вони мають практичні механізми забезпечення, які демонструють, що країна не лише проголошує курс на розвиток волонтеріату, але і дбає про те, щоб були законодавчо встановлені засоби реалізації курсу, у тому числі і ті, які стосуються забезпечення прав волонтерів та відшкодування громадськими організаціями адміністративно-фінансових витрат для діяльності волонтерів, відповідних податкових пільг тощо.

Підготовлено Ярославом Хауляком