Hot on line :: Статті


Максимальне відкриття інформації у публічному доступі у сфері держзакупівель: досвід інших країн та виклики для України

Тетяна Яцків, Центр громадської адвокатури

На сьогодні одним із важливих завдань, які стосуються антикорупційної діяльності, є питання відкриття інформації у публічному доступі, що сприяє суспільній обізнаності, превенції корупційних діянь.

Багато громадських ініціатив, громадських об’єднань, експертів, журналістів-дослідників у моніторинговій антикорупційній діяльності стикаються із тим, що доводиться шукати інформацію через так званий «активний спосіб» її отримання (запити) або ж через неформальні джерела інформації. Це потребує часу та інших витрачених ресурсів. Хоча доступ до такої інформації мав би бути відкритим для будь-якого громадянина через веб-ресурси. Також належне ведення відкритих ресурсів із інформацією, яка зібрана державою, дозволяє скоротити необхідність підтвердження певних відомостей (до прикладу, довідок, витягів про суб’єктів господарської діяльності у відносинах із іншими особами).

  Україна взяла вірний курс на планування реформ, які стосуються максимального відкриття інформації через публічні веб-ресурси. Уже певні такі створені, до прикладу Єдиний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  http://irc.gov.ua/ua/reestr_edr, веб-портал з питань державних закупівель https://tender.me.gov.ua та інші.

Слід відзначити, що наша держава не є тією, що «вигадує велосипед» і є першопрокладачем цього шляху. Чимало країн реалізовували такі реформи і мають певний досвід, чи то успішний чи ні. Однією із «новацій», які почали запроваджувати колеги-країни та які обговорюються у громадських та експертних колах, є запровадження зобов’язання замовників державних закупівель створювати реєстри і публікувати договори про державні закупівлі.

   У Болгарії такий обов’язок замовників державних закупівель було запроваджено. Водночас громадські організації та експерти у Болгарії все ж таки здійснюють постійний моніторинг та громадський тиск за повне виконання зобов’язань державою та її органами щодо відкритих реєстрів договорів про закупівлі. Так експерти програми «Доступ до інформації» в одному із моніторингів 2014 року відзначили, що влада взяла курс на відкриття інформації за допомогою електронних засобів, проте хоч і 80 % закладів створили реєстри для публікації договорів про закупівлі, проте публікується насправді тільки 3 % таких. [1]

  На думку фахівців Болгарії, розвивати реформи потрібно у площині шести електронних платформ для попередження корупції у сфері державних закупівель. Електронний реєстр, на думку експертів - це обов’язковий ресурс для збору та пошуку всіх пропозицій, що робить доступним всі дані та документи на всіх етапах для прийняття рішення про укладення договору. Електронний аукціон містить активні програмні забезпечення для різних форм он-лайн торгів із всією інформацією про правові, практичні та технічні аспекти процедури. Форма підходить для відкритих процедур у галузі послуг та консультацій експертів при необхідності швидкого виконання договору, а також є актуальною, коли державний орган має сам що запропонувати, і вони ніби «змінюють ролі» (до прикладу, аукціон за викуп непотрібних авто, меблі, устаткування, старі запаси із держрезерву). Електронний каталог дозволяє пропонувати і купувати послуги, які уже мають певні свої стандарти, переважно носять матеріальний характер і можуть бути подані візуально (такі як машини, інструменти, меблі, устаткування тощо). Платформа електронного аукціону допомагає залучити учасників та провести закупівлі, якщо вони у силу правового регулювання не можуть проводитись шляхом електронних торгів чи занесенням в електронний каталог. До прикладу, це стосується закупок із так званими пороговими значеннями для того, щоб все ж таки створювати і підтримувати конкуренцію між учасниками та якість послуги чи товару. Електронний ресурс для моніторингу збирає, зберігає і надає он-лайн доступ до всіх договорів, в стандартизованій формі повинні «зберігатись» всі дані та документи, які необхідні для контролю і нагляду за діяльністю з реалізації договорів та пов’язаних із ними платежів. Електронний ресурс для аудиту розробляється для проведення цілеспрямованого перегляду та аналітичної роботи щодо порушення правових норм, передбачається система зворотного зв’язку, за яким особи можуть давати сигнали про порушення.

 До прикладу, нещодавно прийнята концепція для здійснення закупівель в сфері охорони здоров’я, яка передбачає запровадження онлайн-платформи для електронної комерції (аукціону та каталогу). На думку розробників, це має призвести до економії часу, адміністративних та фінансових ресурсів для забезпечення лікарень, знизити ціни на ліки, створити більш конкурентне середовище та попередити корупцію через забезпечення доступу до інформації.[2]

Слід відзначити, що наявність публічних реєстрів із інформацією про суб’єктів підприємництва у відкритому доступі полегшує і їм участь у відносинах із органами влади та цивільно-правових відносинах. До прикладу, у сфері державних закупівель у Болгарії у травні минулого року прийнято поправки до закону про державні закупівлі, одними із яких заборонено органам влади вимагати від учасників закупівель інформацію, яка знаходиться у публічних реєстрах, чи в даних, зібраних органами влади.[3]

  На сьогодні у документації учасники закупівель в Україні все ж таки подають ряд документів, які знаходяться у реєстрах із відкритим доступом, до прикладу, реєстраційні дані про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у ЄДР.

  В сусідній Польщі також запроваджено вимогу про публікацію договорів про здійснення державних закупівель. Така публікація має попередити корупцію, надати більше інформації для громадян про громаду, в якій вони живуть, підтримати підприємництво, сприяти моніторингу та аудиту, зробити дешевшим і більш ефективним спосіб функціонування державних органів та установ.

 Чимало реєстрів уже запущено, і вони функціонують. [4] Водночас є і виклики у впровадженні. Інформація є дещо розпорошеною, також багато хто виходить із місцевих територій із власних можливостей та бажання позиціонувати себе як прозорий і відкритий місцевий орган. З іншого боку, виявляється мало зусиль щодо просування обов’язку для місцевих органів у цій галузі, потрібно створити і технічні можливості, безперечно із модифікацією під потреби. 

 Більшість країн використовують підхід, щоб реєстри оприлюднювались на веб-ресурсах місцевих територій. З одного боку, тоді технічні можливості залежать від спроможностей самих територій, і до прикладу, можна було б розміщати такі договори одразу на порталах державних закупівель. З іншого боку, це має певну доцільність, адже такий реєстр та публікація договорів покликані підвищувати поінформованість жителів громад, залучення місцевого бізнесу та організацій до надання більш дешевих та якісних послуг та товарів, прозорості діяльності місцевих публічних інституцій. Таким чином, реєстри повинні бути «наближеними» до місцевості.

 В Україні прийнято Закон України «Про відкритість використання публічних коштів», відповідно до якого передбачено оприлюднення ряду інформації на єдиному веб-порталі використання публічних коштів, в тому числі що стосується обсягів платежів за договорами і відомостями про договори у межах, встановлених законодавством.

 Водночас як засвідчує практика інших країн та нашої держави, для того, щоб ефективними були результати, громадськість повинна здійснювати тиск та активно взаємодіяти із органами влади, що впроваджують антикорупційну політику та політику прозорого врядування,. Ряд країн впроваджують прогресивні реформи, водночас результативність залежить від ефективного врахування експертних пропозицій та бажання впроваджувати зміни.

Публікацію створено в рамках проекту “Створення і впровадження державної системи контролю за коштами “Відкритий бюджет”, який впроваджується Центром політичних студій та аналітики у партнерстві з Центром громадської адвокатури за фінансової підтримки Європейської Комісії в Україні

 Думки, погляди належать авторам і не обов'язково відображають погляди Європейської комісії в Україні

 


    

 


  Версія для друку

  Лінк на e-mail